Рухливі ігри

Вовк і коза         

Учні обирають вовка і козу, решта – пастухи. Узявшись за руки, пастухи рухаються колом. Вовк має спіймати козу, яка пасеться в полі (середині кола). Потрапити туди він може  лише через ворота. Їх утворюють двоє гравців, які навмисно заманюють вовка, піднімаючи руки. Та тільки-но він хоче вскочити у ворота – руки опускаються. Якщо вовк упіймає козу, вона стає вовком, козою - хтось із гравців, які пропустили вовка, а вовк – пастухом.

Ворони      

На майданчику креслять дві паралельні лінії на відстані 1 м. Гравці діляться на дві команди й стають відповідно на обидві лінії спинами один навпроти одного. Потім присідають, руки кладуть на коліна. І між командами починається така розмова:  - Вороно, вороно! – Що? – Де ти була? – У Києві. – Що ти там робила? – Черивички шила. – Якими нитка? – Шовковими, кожен день по парі. Сказавши це, гравці спинами вперед наближаються один до одного і намагаються виштовхнути суперника за лінію. Перемагає команда, яка виштовхне більше гравців.

Вудочка    

Учасники гри стають у коло. Ведучий, перебуваючи в центрі, крутить мотузкою (вудочкою), до якої прив’язана торбина набита піском, ганчір’ям чи м’яч, так, щоб торбина проходила під ногами гравців, які повинні в цей час підстрибувати. Усі уважно стежать, щоб торбинка, яка рухається над підлогою, не дістала ніг. Учасник, до ніг котрого торкнулась торбинка, виходить із гри (отримує штрафне очко) або змінює ведучого. Перемагає той, хто уник торкання вудочки. Під час гри сходити зі свого місця не дозволяється.

Голуби      

Учасники гри стають у коло, один голуб – посередині. Усі діти ідуть в один бік, а голуб - у протилежний. Гравці співають, голуб імітує слова пісеньки:

Летів голуб попід хмари, шукаючи собі пари.

- Ой голубе, голубоньку, візьми собі ластівоньку.

- Ти голубе, чого тужиш? Вибирай сам, кого любиш.

- Ой голубе, голубоньку, візьми собі ластівоньку.

Летів голуб по вулиці, збираючи в дзьоб пшениці.

- Що назбирав у дзьобик, - своє, а ми собі обидва є.

За цими словами всі стають по двоє, голуб також старається знайти собі пару. Той, хто залишиться один, стає голубом, і гра продовжується. При кожному повторені учасник повинен підбирати собі іншу пару й рухатись у колі в протилежному напрямку. Кількість гравців має бути непарною.

Гонка м’ячів      

Гравці стають у широке коло і розраховуються на “перший-другий”. Перші номери – одна команда, другі – друга. Два напрявляючі гравці – капітани. У них у руках м’ячі. За сигналом учителя капітани передають м’ячі по колу в протилежні боки гравцям своєї команди. Перемагають ті, хто швидше поверне м’яч капітану. Одним із варіантів гри може бути коли м’ячі спочатку знаходяться в учасників, що стоять напроти, і передаються в одному напрямку. Перемагає команда, м’яч котрої наздожене м’яч суперників.

Гра у квадраті   

Креслять квадрат із сторонами від 6 до 10 м. Усередині квадрата позначають коло 1,5-2 м. Гравців поділяють на 4 команди, які розташовуються на 4-х сторонах квадрата. Один із учасників кожної команди із м’ячем у руках стоїть у колі навпроти шеренги своїх гравців.

За умовним сигналом учителя, гравці, що стоять усередині кола, почергово кидають м’яч гравцям своєї команди, починаючи із лівого флангу, а отримавши його, знову кидають другому, третьому - аж до останнього. Останній гравець із шеренги, діставши м’яч, біжить з ним у коло. Гра триває доти, поки той, що стояв першим у колі, не прибіжить знову в нього. Виграє та команда, гравці якої швидше за інших побувають у колі.

Гречка

Усі беруться за руки, піднімають ліву або праву ногу й починають стрибати в один бік, приспівуючи:

Ой чук, гречки, чорні овечки.

А я гречки намелю, гречаників напечу.

Два мало – третій непотрібний    

Усі гравці, окрім двох ведучих стають попарно один за одним по колу обличчям до центру на відстані 1-2 кроки пара від пари. Ведучі бігають поза колом: один утікає, а другий наздоганяє. Рятуючись, перший гравець повинен стати попереду будь-якої пари і сказати: “Третій зайвий”. Останній з цієї пари вибігає із свого місця й починає наздоганяти другого, котрий на цей раз повинен утікати. Виграє той, кого не поквачить “третій зайвий”.

Бігати через коло не можна. Якщо ведучий поквачив того, хто втікає, вони міняються ролями. Гравець, що втікає, не має права пробігати більше одного кола.

До своїх прапорців     

Учні групуються в кілька кіл, усередині кожного стає гравець з кольоровим прапорцем у піднятій руці. За першим сигналом керівника всі розбігаються по майданчику (крім гравців з прапорцями), за другим – зупиняються, присідають і закривають очі. Далі гравці з прапорцями переходять на інші місця. Відтак керівник наказує: “До своїх прапорців!”. Кожна група повинна віднайти свій прапорець й утворити коло. Перемагає команда, котра виконає це завдання швидше. Після кожної спроби гравців з прапорцями змінюють.

Дрібушечки        

Гравці стають у коло й, побравшись за руки, ходять то в один, то в інший бік, співаючи:

Дрибу, дрибу, дрібушечки, наїмося петрушечки.

Диб, диб до води, наїмося лободи.

Дрибу, дрибу, дрібушечки, погубили черевички;

Туди, сюди до води, шу, шу, шу, шу он – туди!

У цей час усередині кола пара або дві пари дітей крутяться то вправо, то вліво, міцно тримаючись руками навхрест. Тіло вигинається назад, ступні ніг разом, ноги в колінах не зігнуті. Пізніше в коло по черзі заходять інші пари. Можуть одночасно крутитися дві пари дітей, тоді одна пара тримається за руки навхрест зверху, а друга – знизу.

Захисник фортеці       

Малюють коло діаметром 5-10 м. у його центрі  креслять менше коло, у яке ставлять три зв’язані гімнастичні палиці чи кладуть м’яч, кеглі, будь-який інший предмет. Вибирають 1-3 захисників фортеці, інші гравці стають за колом, їм учитель дає волейбольний м’яч. Завдання: поцілити м’ячем у предмет, що знаходиться в центрі кола. Захисники повинні цьому перешкодити, відбиваючи м’яч руками і ногами та закриваючи мішень. Якщо нападаючим вдається збити фортецю, захисники програють і на їх місце призначаються нові. Переможцями вважаються захисники, котрі найдовше обороняли фортецю. Відбиваючи м’яч, захисник не має права заходити в менше коло. Збити фортецю можна тільки із-за лінії великого кола. Нападаючий не має права кидати м’яч декілька разів підряд.

Кіт і миша

Учні беруться за руки і стають у коло. Двоє гравців залишаються в середині: дівчинка – “миша”, хлопчик – “кіт”. Усі діти піднімають з’єднані руки вгору, “миша” втікає від “кота” попід руки гравців. Коли біжить кіт, учасники опускають руки вниз і присідають, але тут же піднімаються, пропускаючи “кота”. “Мишу” затримувати не можна. Після того, як "кіт" спіймає "мишу", вибирають нових ведучих і гра продовжується. Якщо “кіт” не зміг спіймати "мишу", за 20-30 с то їх замінюють інші гравці. “Кіт” не має права хапати чи штовхати “мишу”, досить легко доторкнутись до неї. 

“Стрибунці”

Для проведення цієї гри потрібні волейбольні мячі відповідно до кількості команд. Затиснувши волейбольний мяч між колінами, гравець за командою вчителя починає стрибати вперед. Дострибавши до повороту, він бере мяч у руки й пробігає шлях у зворотному напрямі. Передавши мяч у руки гравцеві, що стоїть попереду, займає місце в кінці колони. Наступний гравець набирає таке саме вихідне положення, як і перший. Перемагає та команда, яка першою закінчила виконувати вправу.  

“Вудочка”

гравці стають у коло обличчям до центру. Відстань між ними 1-2 кроки. Керівник стоїть у центрі і крутить мотузку з мішечком на кінці (вудочку), так, щоб вона ковзала по підлозі під ногами гравців. Діти стрибають, а якщо когось вудочка зачепить – той вибуває.  

“Бігуни-скакуни”

Беруть участь дві команди – бігуни і скакуни. Позначається лінія, біля якої розташовані скакуни. За 15-20 м від неї – зона завширшки 1,5-2 м – “канава”. За першим сигналом обидві команди займають певне положення старту, за другим – прямують уперед. Скакуни намагаються швидко досягти канави і перестрибують через неї, а бігуни – наздогнати і захопити стрибунів. 

“Лисиця і курчата”

На одному боці майданчика за однією лінією ставлять перешкоду. Це – “курник”. На протилежному боці позначають нору для “лисиці”. Середина майданчика – це подвіря. З гравців вибирають ведучого – “лисицю”, решта дітей – “курчата”. Вони ходять по майданчику, шукають собі їжу. На сигнал керівника “Лисиця!” “курчата” тікають до “курника”, ховаючись від неї. Гра закінчується, коли “лисиця” спіймає визначену кількість “курчат”.

 

“На прогулянку”

Гравці розміщуються по всьому майданчику, стоячи у накреслених колах. Ведучий залишається поза колами. Він говорить: “На прогулянку!” – всі вибігають зі своїх кіл і рухаються по майданчику. Закомандує “Дощ іде!” стараються зайняти кола, а кому їх не вистачило, той стає ведучим.  

“Поїзд”

Гравці поділяються на дві команди. Креслять лінію старту і фінішу. Діти стоять у колоні по одному, кладуть руки на плечі свого гравця, який стоїть попереду. Перший у колоні “тепловоз”, а інші – “вагончики”. За сигналом керівника поїзд починає їхати. Виграє команда, яка швидше перетне лінію фінішу. 

“Мяч ведучому”

команди шикуються в колону перед стартовою лінією. Направляючі роблять 2-4 кроки вперед і повертаються кругом, обличчям до своїх команд. Мячі в руках направляючих. За командою вчителя вони кидають мяч переднім гравцям своїх команд. Останні одержавши мяч, кидають його раніше засвоєним способом (від грудей, з-за голови і т.д.) направляючому. Гравець, що виконав вправу, стає в кінець колони. Направляючий тим самим способом передає мяч наступному гравцеві і так далі.

 

“Передай сусіду”

Учасники шикуються у шеренгу й розмикаються на витягнуті руки. Мяч у руках направляючого. За командою вчителя він його кидає партнеру праворуч, той – далі. Коли мяч дійде до останнього гравця той біжить на правий фланг своєї команди, стає праворуч і так далі.

 

“Захист фортеці”

гравці стають у коло. У центрі його “фортеця” – мяч. Біля “фортеці” – “учасник”. Гравці перекидаючи мяч один одному намагаються влучити у “фортецю”. Захисник відбиває мяч. Гравець, який влучив у “фортецю”, стає захисником.

 

“Оса”

Діти утворюють пари. Той, хто залишився сам – “оса”. Вона займає визначене місце. Пари розлучаються, і діти юрбою прибігають до “оси” і питають: “Оса, оса, а чи ти дуже лиха?” Та відповідає “Як укушу, так і знатимете! Я не зла, не лиха, а кого захочу, того й зловлю”. Після цих слів вона ловить тих дітей, що біжать або стоять поодинці. У момент наближення “оси” гравці швидко обєднуються в пари, при її віддаленні – розлучаються і переміщаються довільно. Той, кого “оса” спіймає, змінює її. 

“Баба-сліпунка”

усі довільно розміщуються на майданчику. Кожне місце обмежують (квадратиком, колом). Міняти його не можна. Гру розпочинає “баба-сліпунка”. Їй закривають очі, обводять довкола й залишають на середині грища. Після цього учасники просять “бабку” в гості. Тоді “сліпунка” шукає навпомацки дітей, які встають, приклякають, сідають і т.п. Це все вони роблять з метою обману “сліпунки”, проте мусять при цьому бодай рукою або ногою дотикатися до свого місця.

Коли “сліпунка” торкнеться або спіймає когось, стане на його місце, то сама визволяється, а її роль виконує спійманий. 

“На сторожі”

Гру розпочинає “”жовнір-стрілець”, який стоїть на сторожі в кінці грища. На віддалі декількох кроків від нього розміщуються в шеренгу інші часники (“неприятелі”). За поданим сигналом “жовнір” спить (закриває на короткий час очі), “не приятелі” тихенько наближаються до нього, щоб спіймати у сні. Та він несподівано прокидається (відкриває очі). Тоді діти повинні стати нерухомо. “Неприятель”, який поворухнувся, повертається назад, у вихідне положення. Гра продовжується до тих пір, поки комусь не вдасться вдарити легенько по плечу “сплячого стрільця”. Той, хто це зробив стає новим “жовніром” на сторожі.  

“Повінь”

Діти утворюють коло, присідають і вдають, що сплять. Один із учасників (“вартівник” ходить усередині, сторожує і кричить: “Повінь, рятуйте!”). Тоді всі розбігаються, шукаючи собі пристановище (вилазять на жердки, линви, драбини, лавочки і т.п.) примостившись, перебігають із місця на місце, а “вартівник” намагається їх спіймати. Котру дитину спіймає, то стає “вартівником”.

 

“Моргання”

Усі стають обличчям до середини кола, утвореного парами (один з одним). Віддаль між парами 2-3 кроки. Дитя, що не має пари, проходжується посередині і мимохідь “моргає” до одного з гравців, який стоїть у внутрішньому колі. Той біжить до “моргаючого”, але партнер намагається його затримати. Коли ж викликаний усе ж втече, то він веде гру далі.  

“Пінгвін з мячем”

На кожну команду виділяється по 2 мячі. Перші учасники команд беруть один мяч у руки, а другий – між коліна і пересуваються стрибками до фінішу. Пройшовши відстань учасники повертають мячі до своєї команди кидками, а самі залишаються за лінією старту. 

“Увага на старт”

Команди вистроюються на майданчику і виконують команди ведучого: “Увага: руки вперед, стиснути в кулак, розтиснути, опустити, присісти, встати, стій, кругом марш”. Якщо він просто називає і показує вправу, то виконувати її забороняється. Гравець, який зробив помилку, одержує штрафне очко. Гра триває три хвилини. Виграє команда, яка менше штрафувалась.

 Хлібчик (українська народна гра)

Спереду стає хтось один. А за ним — усі парами. Перша каже:

Печу, печу хлібчик!

А випечеш? — озивається остання пара.

Випечу.

А втечеш?

Побачу.

І зразу ж біжить, а задня пара його ловить. Хто спіймає, з тим стане в парі спереду. А хто залишиться без пари, «пектиме хлібчик».

Хто де живе?

Усі гравці діляться на дві команди і стають в колону по одному або в одну шеренгу. Кожну команду вчитель розраховує по порядку (№1, №2 і т.д.). Між двома командами, на рівній відстані від команд, розміщені три кола (гімнастичні обручі), які символізують «Ліс», «Повітря» і «Воду». Вчитель називає тварину, птаха або рибу і номер. Наприклад, вчитель голосно говорить: «Вовк, № 5!» З кожної команди гравці, які мають даний номер, біжать до свого кола, де вони «живуть» (в даному випадку до «Лісу»)

Той гравець, що швидше прибіжить, виграє або цій команді нараховується одне очко.

Варіанти гри:

а) гравці біжать, перестрибуючи стрічку, пролізають в гімнастичний обруч, метають малим м'ячем у ціль і т.п.;

б) гравці стрибають на одній нозі.

Хто далі кине

Учнів ділять на дві рівні команди. У кожного з гравців — мішечок з піском. Креслять лінію метання, а від неї через кожен метр роблять 10-15 позначок. За сигналом вчителя на лінію метання виходять гравці однієї команди і виконують кидки. Підраховують, скільки мішечків упало за дані позначки. Очки команди сумують. Перемагає команда, гравці якої набрали найбільшу суму очок.

Цурки (українська народна гра)

На кілочок, забитий у землю, ставлять паличку, один кінець якої на землі, другий на кілочку. Це — цурка. Другою палицею вдаряють по тому кінці, який на кілочку. Цурка летить. Той, у кого вона злетить подалі, — переможець.

Чий віночок кращий (українська народна гра)

Учні поділені на дві рівні групи. Кожна з них утворює коло. На слова або пісню вчителя:

Візьмемось за руки,

Підемо на луки,

Там сплетем віночок,

Станемо в таночок.

Учні беруться за руки і йдуть по колу вліво. На останні слова зупиняються, піднімають руки. Вчитель в цей час продовжує:

Чий найкращий вінок.

Той і піде у танок.

Після цих слів учні швидко опускають руки на плечі своїм сусідам. Вчитель зазначає, у якому колі учні швидко поклали руки на плечі і додержуються форми кола. Ці діти танцюють під будь-яку мелодію, а решта плеще їм у долоні. Гра повторюється.

Човник

Учасників ділять на дві команди, які стають по обидва боки від середньої лінії. Команди вибирають капітанів, які по черзі відправляють до неї своїх гравців. Домовляються, що гравці однієї команди стрибатимуть від середньої лінії (на двох ногах) у бік супротивника. Після стрибка першого номера відмічають місце приземлення. Гравець повертається до своєї команди, а з місця його приземлення до середньої лінії стрибає гравець з команди суперників. Якщо останньому гравцеві вдається перестрибнути через середню лінію, його команда перемагає, як що ні, то програє.

Варіанти гри: стрибають подвійні, потрійні стрибки з ноги на ногу.

Швидко по місцях

Усі гравці шикуються в одну шеренгу (між гравцями стандартний інтервал). Шеренга хлопчиків — із правого флангу, шеренга дівчат — з лівого. Між хлопчиками і дівчатками інтервал 1-3 м.

За командою вчителя «Побігли!» всі учні розбігаються в різні сторони. По іншій команді вчителя: «Швидко по місцях» всі учні повинні вишикуватись на свої вихідні положення зі стандартним інтервалом. Виграє команда, яка швидше вишикувалась.

Варіанти гри:

а) шикування можуть бути у колону по одному, у дві шеренги і т.д.;

б) перед шикуванням гравці повинні (за завданням вчителя) виконувати якусь рухову дію (стрибати, пролізати...).

Щуки нападають

«Щуки» стоять у колі посередині майданчика. «Рибки» у своїх колах (4 кола). Клас ділять на 4 команди і називають їх «карасі», «лящі» і т.д.). Вчитель називає «рибок», які бігають навколо «щук». За сигналом «Щуки нападають!» рибки біжать у свої кола — «хатки». «Рибки», до котрих доторкнулись рукою «щуки», стають «щуками» і допомагають ловити “рибок”.

 За сигналом «рибок». За сигналом «Щуки відплили!» «рибки» бігають по всьому майданчику. За сигналом «Щуки нападають!» «щуки» ловлять «рибок» Виграє та «рибка», яку «щуки» зловлять останньою.

Ящірка, або «влуч в останнього»

 Креслять крейдою коло. Одна команда учнів усередині кола, кожний учасник якої тримається за пояс сусіда спереду (колона по одному). Друга команда з одним волейбольним м'ячем розташовується за колом. Завдання другої команди — кинути м'яч так, щоб влучити в останнього. М'яч можна передавати і виконувати кидки в останнього гравця. Уся колона намагається захистити останнього. Перемагає команда, яка протримається більше часу або яка влучила у 2-3 останніх гравців в колоні.

 Редька

Спершу визначають, кому бути "сусiдкою". Всi iншi стають по двоє, потiм присiдають одне навпроти одного на колiна. Пара неподалiк вiд пари, рядками, подiбно до того, як росте редька на грядцi. "Сусiдка" пiдходить до крайньої пари i розпочинає розмову:

- Бабо, дай редьки!

- Скопай грядку, то знатимеш, звiдки редька береться.

"Сусiдка" обходить довкола "редьки", показуючи, як копають грядку. А тодi звертається уже до другої пари:

- Бабо, дай редьки!

- Посади собi.

Знову слiд обiйти довкола "редьки" та показати, як її саджають. З тим же запитанням "сусiдка" пiдступає до iнших пар, а їй вiдповiдають:

- Полий собi.

- Посапай собi.

- Прополи собi.

"Сусiдка" показує як усе те робиться, аж поки почує:

- Вирви собi.

Та пара, яка це каже, мiцно тримається за руки, а "сусiдка" хапає когось одного попiд руки й пробує вiдiрвати вiд того, з ким вiн зчепився руками. Як не вiдiрве, то далi йде зi своїм запитанням. А як вiдiрве, то сяде на те мiсце, а її замiнить той, хто не вдержався. i гра продовжується далi.

Квач

Колись в цю гру грали з квачиком. Проте нині в квача грають без допоміжних засобів - просто наздоганяють одне одного і торкаються, передаючи замість квачика «високе звання» квача.

Той кого торкнулися стає квачем і ганяється за іншими до тих пір, поки сам когось не торкнеться, і тим самим не зробить наступним квачем.

Можна грати в квача з м'ячем. В кого "квач" поцілив м'ячем, той займав його місце. Простір для гри обмежували (шоб не ганяти по цілому місту).

Інший варіант - на турніках. Потрібні турніки, на яких можна більш менш зручно сидіти (розміститися) зверху. Всі вилазять на гору і займають різні місця. Квач кидав м'яча, і в кого попав, той злазив на його місце, а попередник швиденько вилазив на гору. Від м'яча можна було захищатися руками, ногами й головою - рахується попадання лише в корпус.

Баби куці

Гра відбувається у певному околі - окресленому колі або на майданчику, який наперед узгоджується гравцями.

Посередині галявини ставлять камінь, колодку, ослінчик тощо. На це узвишшя стає «Баба куця». Інші гравці з нею розмовляють:

- Бабо куцю, де стоїш?

- На камені.

- Що продаєш?

- Квас!

- Лови мишей, а не нас!

З цими словами діти кидаються навтьоки, але не вибігають за межі ділянки. Баба куця зістрибує з «каменя» і ловить свою жертву, яка і стає наступною Бабою.

Якщо хтось вибіжить за межі - теж стає на камінь.

Розширений варіант

У цю гру звичайно грають діти взимку у великій хаті. Одному з граючих зав’язують очі хусткою, ставлять на порозі і питають:

- Бабо, бабо! На чим стоїш?

- На глах-лободах.

- А що ти їси?

- У мене каша на полиці.

- А мені ж даси?

- Чорта з’їси!

Тоді ударяють його рукою, і всі тікають. Якщо „Куці-баба” когось спіймає – тому зав’язують очі. А якщо ні – продовжується гра.

- А чия то, бабо, каша на полиці стоїть?

- Моя.

- А я виїм.

- А я з києм.

- А я утечу.

- А я дожену.

- А я в ополонку.

- А я за головку.

І знову ударяють і розбігаються. Якщо „Куці-баба” нікого не зловить, повертається на своє місце.

- Бабо, бабо? Чиє то поросятко по смітнику ходить?

- Моє.

- Коли ти його заколеш?

- Завтра.

- А мені ж даси?

- Чорта з’їси.

Якщо і цього разу „Куці-баба” нікого не спіймає, завершують гру.

- Ти, бабо, сліпа?

- Сліпа, синочку, сліпа.

- Що ж тобі дать?

- Дай, синочку, борошенця на галушечки.

Хтось насипає бабі жменю піску абощо. <!-- Begin Template: viewthread_post_sig -->

Піжмурки

Треба ловити інших із зав'язаними очима. Комусь зав'язують очі, розкручують і він (чи вона) ходить і намагається когось зловити. Всі інші подають голос, щоб вказати, де треба ловити. Грають на невеличкій площі, цікавіше, коли є невеликі дерева, кущі, за якими можна ховатися. В цьому випадку як правило попереджають про перешкоду, щоб той хто ловить не стукався лобом.

Хованки

Один, той що ловить, стає біля визначеного місця: двері якоїсь будівлі, стіна, може підійти й велике дерево. Він (вона) повертається лицем до цього об'єкта, закривається, так щоб нічого навколо не бачити і рахує до скількохсь (домовляються наперед). В цей час всі ховаються. Коли "шукайло" дорахував, він голосно кричить "я йду шукати" і повертається. Далі він намагається знайти тих, хто сховався. Коли когось побачив, він має прибігти на те місце де рахував, постукати рукою і сказати "тратата за ...", назвавши ім'я того кого він знайшов.

Той, кого знайшли, виходить з хованки і чекає. Якщо "шукайло" помилився, то ніхто не виходить, а гра триває. Мета тих, хто сховався в той час, коли "шукайло" відходить від свого місця прибігти туди й постукавши сказати "тратата за себе". Такий гравець виграв. ("Шукайло" ж може спробувати його випередити.)

Гра триває доки за всіх не простукають і вони повиходять зі схованок (чи вони самі за себе). Після цього починається все з початку. Наступним "шукайлом" стає той, кого знайшли останнім, іноді робили передостаннього, щоб цікавіше було. Якщо ж "шукайло" нікого не знайшов, а всі познаходились самі, то він шукає ще раз.

Цар гори

В пісочниці нагортають з піску велику купу (ліпше коли він не дуже сухий, а трохи мокріший). треба вилізти на неї і втриматися там, поки інші намагаються тебе зіпхнути і зайняти твоє місце. Ігри з м'ячем.

 Їжачок

Для цієї гри необхідний невеликий майданчик. Один із гравців - «їжачок». Ударами ноги він ганяє м'яч, намагаючись торкнутися ним кого-небудь із гравців, які бігають навколо «їжачка». Той гравець, у кого влучить м'яч, стає наступним «їжачком».

 М'яч - сусідові

Гравці стають у коло на відстані одного кроку один від одного. За колом стоїть ведучий. Гравці передають м'яч то вліво, то вправо, але тільки сусідові, а ведучий намагається доторкнутися до м'яча. Той гравець, у якого він торкнеться м'яча, стає ведучим.

Рухома ціль

Усі гравці стоять за лінією кола і намагаються влучити м'ячем у ведучого, який стоїть у центрі круга. Гравець, що кинув м'яч, але не влучив у ведучого, сам стає на його місце.

 Фортеця

Гравці стоять за лінією кола і, передаючи м'яч один одному, повинні збити предмети в центрі круга. Ведучий захищає їх будь-якою частиною тіла.

 Картопля

Гравці, що стоять колом, передають волейбольний м'яч верхніми передачами. Гравець, що втратив м'яч або торкнувся до нього двічі, сідає навпочіпки в середину круга.

 Мета гри — влучним ударом поцілити в сидячого. Якщо влучили, то він виходить із круга, якщо ні — у круг сідає гравець, який промахнувся. Якщо той, хто сидить у крузі, зловив м'яч, не встаючи, то з круга виходять усі, хто сидить у ньому.

За двома зайцями

Не сходячи з місця, гравці повинні одночасно вдаряти об підлогу двома м'ячами й ловити їх. Хто зробить цю вправу більшу кількість разів без помилки, той і переміг.

 Ведення з кидком

Гравці за сигналом ведуть м'яч до баскетбольного щита й намагаються закинути його в кошик. Переможе той, у кого більше очок.

 Майстри шкіряного м'яча

Гравці набивають футбольний м'яч верхньою частиною стопи або коліном. Допускається одна втрата м'яча, кількість спроб зумовлюється заздалегідь. Виграє той, хто протримається довше за інших.

Бачить око

Упродовж 10 секунд необхідно відібрати м'яч, який веде (як у баскетболі) партнер.

 Мисливці й качки

Гравці діляться на дві команди, одна з яких, «мисливці», утворює коло, а друга, «качки», стає в середину круга. У команди «мисливців» у руках волейбольний м'яч. За сигналом учителя «мисливці» вибивають «качок» із круга. «Качки» рятуються від м'яча, ухиляючись і підстрибуючи. Підбита «качка» залишає круг. Гра закінчується, коли в кругу не залишається жодної «качки», після чого команди міняються ролями.

 М'яч на підлозі

Усі гравці утворюють коло й стають на одне коліно. Двоє з гравців - ведучі - стають усередину круга. За сигналом учителя гравці починають перекочувати м'яч по підлозі, намагаючись зачепити ноги ведучих, які бігають по колу, підстрибуючи. Якщо кому-небудь із гравців удається влучити у ведучого, він сам стає на його місце, а колишній ведучий стає в коло.

 Встигни підібрати

У круг діаметром 1-2 м стає гравець із волейбольним м'ячем у руках.

 Позаду нього лежать 8-10 тенісних м'ячів. За сигналом гравець підкидає м'яч угору і старається, поки той у повітрі, підібрати якомога більше тенісних м'ячів, після чого ловить підкинутий м'яч. Виходити з круга не можна.

 Залишитися  в кругу

На майданчику креслиться коло діаметром 50 см, у центрікру-га стоїть гравець із м'ячем у руках. За командою керівника гравець повинен виконати стрибок угору, кинути м'яч угору, обернувшись навколо себе, зловити м'яч і приземлитися в межах кола. Переможцем уважається той, хто виконає підряд більшу кількість таких кидків.

 Загнати в кошики

Від лінії старту до фінішної смуги (10-15 м) гравці повинні вести повітряну кулю, ударяючи по ній палицею і намагаючись загнати її в кошик. Хто перший зажене м'яч у кошик, той і виграв.

 Незручний кидок

Гравці кидають м'яч уперед із-за спини між ніг. Хто кине далі, той і виграв.

 М'яч – середньому

Усі гравці стають у коло, яке ділиться на два півкола - дві команди. У центрі кола лицем до своєї команди стоять середні гравці. Навколо середнього обведена лінія, за яку не можна заступати. За сигналом учителя середні кидають м'яч першому (праворуч або ліворуч) гравцю в півколі, ті, у свою чергу, кидають його середньому, і так доти, доки середній не одержить м'яч від останнього гравця в півколі. Виграє команда, що закінчила перекидати м'яч першою.

 Влуч у  м'яч

Гравці двох команд стоять у шеренгу одна навпроти одної на відстані 6-10 м, у руках у кожного гравця маленький м'яч. Посередині між шеренгами стоїть табурет, на ньому лежить волейбольний м'яч. За командою вчителя гравці однієї команди намагаються по черзі влучити маленьким м'ячем у волейбольний м'яч і збити його. За вдалий кидок команді зараховується одне очко. Виграє команда, що набрала більшу кількість очок.

 Кульку за смугу

На будь-якому майданчику проводяться дві смуги на відстані 6-10 м. Гравці діляться на дві команди й за сигналом учителя намагаються вибити надувну кульку за межі смуги однієї з команд. Хто це зробить першим, той і переміг.

 На другому поверсі

Гравці кожної з двох команд сідають один одному на плечі та грають у волейбол.

 Волейбол без правил

Команди грають відразу двома м’ячами, на чиєму боці опиняться відразу два м’ячі, той втрачає очко.

 Волейбол ногами

Гравці грають у положенні упор сидячи. М'яч подається з місця ногою, із положення сидячи спиною до сітки. Висота сітки 1-1,5 м. Допускається 2-4 торкання м'ячем підлоги. Перемагає команда, яка першою набрала 5 очок.

Футбол чи волейбол

Дві команди грають за правилами волейболу, але м'яч подають ногою, а передачу можна робити тільки ногою або головою. Висота сітки - 1-1,5 м. Допускається 2-4 торкання м'ячем підлоги.

 Спритність ніг

Гравці команд сідають у колону на відстані 1 м один від одного і за сигналом учителя передають ногами м'яч по колоні. У такий спосіб треба перекласти декілька м'ячів з одного місця в інше, не втративши жодного. Яка команда зробить це першою, та й перемогла.

 Кенгуру

Гравці команд, що вишикувалися в колони, по черзі повинні дострибати до позначеної лінії та назад з м'ячем, затисненим між колінами або стегнами.

 Неслухняна кулька

Гравці команд по черзі переносять повітряну кульку або м'ячик на тенісній ракетці до позначеного місця й назад. М'яч не підбивати!

 Баскетбол із надувним м'ячем

Дві команди (по 4-6 гравців) довільно розташовуються на баскетбольному майданчику. Капітани виходять на середину; керівник, стоячи між ними, підкидає надувний м'яч, який потрапляє до однієї з команд. Гравці, підстрибуючи й підбиваючи м'яч руками, передають його один одному, поки м'яч не торкнеться баскетбольного щита, за що одна з команд одержує одне очко. Після цього м'яч знову розігрується в центрі поля. Під час гри не можна відштовхувати гравців і бігати з м'ячем у руках. Гра триває 10 хвилин із зміною сторін майданчика через 5 хвилин.

 Ривок за м'ячем

Гравці діляться на дві команди, які шикуються в шеренгу на од ному боці майданчика перед лінією, накресленою ведучим. Ксркна команда розраховується по порядку номерів. Один із гравців, ведучий, з м'ячем у руках стає між командами. Називаючи будь-який номер, він кидає м'яч якомога далі. Гравці, які мають цей номер, біжать до м'яча; Хто раніше торкнеться м'яча рукою, той приносить команді одне очко.

 Серпантин

Гравці кожної команди стають у колону, поклавши руки один одному на плечі. Перший гравець обводить м'ячем усіх інших; обвівши останнього гравця, кидає м'яч першому в колоні, сам стає в кінець і т. д.

 Ящірка

Гравці діляться на дві команди, одна з яких йде в круг, а друга залишається за кругом із волейбольним м'ячем. Гравці в крузі шикуються в колону - «ящірку» - на чолі з капітаном і беруть один одного за пояс. За сигналом учителя гравці, які утворюють коло, перекидають м'яч один одному й намагаються прямим попаданням вибити останнього гравця з колони. «Ящірка» рухається, намагається уникнути удару. Вибитий гравець вибуває з гри. Через 5-7 хвилин команди міняються ролями.

  Влуч в обруч

Гравці команд по черзі кидають м'яч крізь обруч, підвішений на висоті близько 1-2 м, ловлять його, передають наступному гравцеві, самі стають у кінець колони.

 Десять передач

Грають на прямокутному майданчику, обмеженому лініями. Гра нагадує баскетбол або гандбол, але без кидків у ціль. М'яч передається одній із команд за жеребкуванням. Гравці команди, яка володіє м'ячем, намагаються зробити між собою 10 передач підряд, не віддаючи м'яча суперникам. Якщо це вдалося зробити, то гра зупиняється, команді нараховується одне очко і м'яч вводиться  збоку гравцем другої команди. Гра триває 5-15 хвилин. Виграє команда, яка набрала більше очок.

 М'яч - капітанові

Гра нагадує баскетбол. Кожна команда прагне оволодіти м'ячем і кинути його в ціль, проте ціллю є не баскетбольний кошик, а свій гравець (капітан-ловець), що стоїть у крузі, накресленому на підлозі. Для того щоб зловити м'яч, ловець може підстрибувати, але не має права заступати в нейтральну зону, яка оточує круг (ширина 70-80 см).

 У цю зону не можна входити і польовим гравцям обох команд. Кидаючому може перешкодити тільки один перехоплювач, розташований біля нейтральної зони перед ловцем. За грубу гру призначається штрафний кидок із відстані шести кроків від ловця. Кожний влучний кидок приносить команді одне очко. Виграє команда, яка набрала більшу кількість очок.

 Ногою і головою через сітку (для дітей старшого віку)

Дві команди по 5-8 гравців розташовуються з різних боків від сітки на волейбольному майданчику. Висота сітки 180-200 см. За свистком учителя гравець з однієї команди перебиває м'яч ногою через сітку на половину супротивника. Гравці супротивної команди повинні переправити м'яч через сітку не більше ніж трьома ударами ногою або головою. Якщо одна з команд допустить помилку, гра зупиняється і команда, що допустила її, програє очко або подачу. Рахунок у грі ведеться до 10 очок, грають три партії.